7 грудня - День місцевого самоврядування Роздрукувати

 

7 грудня - День місцевого самоврядування

Резерви самоврядування – ефективне законодавство                            

"Немає щастя без свободи, свободи без самоврядування, 
  самоврядування - без конституційності, конституційності 
  - без моралі, й жодного з цих великих благ - без сталості й ладу."

Клінтон Россистор - американський політолог

День місцевого самоврядування це подія, що не лише яскраво підтверджує активну участь широких мас населення в управлінні державою, високу роль самоврядності як найдемократичнішої, наймасовішої форми управління в суспільстві, а й возвеличує чесну й самовіддану працю сільських, селищних, міських голів, депутатів і працівників виконавчих апаратів місцевих рад. Сьогодні місцеве самоврядування стало основою народовладдя, одним з головних чинників розвитку громадянського суспільства, дійовим інструментом вирішення не лише регіональних, а й загальнодержавних завдань. Становлення самоврядних традицій - особлива сторінка в історії українського державотворення. Сьогодні, після численних трансформацій місцеве самоврядування в Україні, як і в усьому світі, розглядається як єдино можлива і найбільш раціональна форма влади на місцях, як базис, що визначає усю суспільну надбудову.
Проте сьогодні хотілося б зосередитись не на історичному аспекті розвитку народовладдя, а на реалізації тих можливостей, які гарантуються чинною Конституцією та наявною законодавчою базою. На жаль, змушені констатувати, що незважаючи на спроби України робити певні кроки у напрямі реформування місцевого самоврядування, багато проблем, пов’язаних із здійсненням громадами своїх повноважень, залишаються, по суті, не вирішеними. Як не дивно, але місцеве самоврядування чомусь залишилося поза широкою громадською дискусією на предмет його подальшого удосконалення й зміцнення. Разом з тим, різноманітні, але не завжди обґрунтовані концепції розвитку з’являються і змінюються залежно від результатів виборів та політичного забарвлення. Це свідчить, що у політикуму поки що відсутнє стратегічне бачення розвитку країни, трансформації системи публічної влади загалом, місцевого самоврядування зокрема; політичної волі та бажання здійснювати не ефемерні, а справжні реформи.
Життя підтверджує, що не може бути справжньої демократії без порядку, держави – без належного контролю, а повноцінного самоврядування – без необхідного обсягу повноважень і матеріально-фінансових ресурсів. Ми здатні вирішувати багато наших проблем. Але для цього потрібна спокійна, злагоджена робота всіх гілок влади.
І чим далі відкладатиметься реформа місцевого самоврядування — тим з більшим вантажем проблем доведеться зіткнутися уже найближчим часом. Багато які соціально-економічні процеси в суспільстві мають кумулятивний характер, і те, що можна виправити, або передбачити нині, завтра може обійтися не тільки дорожче, а й негативно вплинути на всю систему виробничих і соціальних відносин у державі.
Слід зазначити і те, що до сьогоднішнього часу в Україні не виконується половина вимог і принципів Європейської Хартії про місцеве самоврядування. У нині діючій Конституції України щонайменше 12 основних протиріч та неточностей, які стосуються адміністративно-територіального устрою і організації місцевого самоврядування. Проте, поки що не дуже помітно, що їх збираються узгоджувати.
А час іде, проблеми накопичуються, механізми регіонального розвитку ще далекі від оптимальних, хоч повинні працювати як годинник, а не визначатися настроями столичних політиків, або залежати від результатів пошуку оптимальної моделі взаємовідносин між гілками влади. Людей цікавлять зовсім інші проблеми: житлово-комунального господарства, доріг, транспорту, медичного і побутового обслуговування, рівня цін. Тобто усе, що ми називаємо рівнем і якістю життя. Саме ці питання покликана вирішувати місцева влада, наділена відповідними ресурсами та повноваженнями. І ніякі макроекономічні показники не можуть вважатися ефективними, якщо вони не трансформуються у підвищення стандартів життя безпосередньо на місцях, у показники зростання життєзабезпечення.
З одного боку, нинішня політична нестабільність створює не найкращі передумови для реформ. А з другого — в місцевому господарстві наростають численні проблеми, зволікання вирішення яких неприпустимо. Зростає зношеність фондів. Порушуються транспортна та інженерна інфраструктури, змінюється масштаб цін. Тільки в нашій області ще не газифіковано 6 районів, а із 701 місцевих бюджетів - тільки 33 працюють бездотаційно. Першочергові потреби тільки сільських районів в інвестиціях на 2008 рік склали понад 900 млн. грн.
Така централізація бюджетних надходжень не тільки гальмує територіальний поступ, але. разом з тим, є ще й фактором нестабільності в суспільстві, оскільки спричиняє суттєві диспропорції у розвитку міст і районів. До 98 відсотків сільських бюджетів — це зарплата та оплата енергоресурсів. Можна собі уявити, що залишається на соціальний розвиток?
Питома вага місцевих податків і зборів у загальних надходженнях місцевих бюджетів в Україні становить 1,5—2 відсотки від загального обсягу доходів місцевого самоврядування. У США цей відсоток складає — 65 одиниць, у Франції — 60, у Німеччині — 45. Різниця разюча. Між іншим, ці країни є загальносвітовими лідерами у сфері побудови демократії.
Прийняті Верховною Радою України в першому читанні законопроекти №№1311 та 1313 про зміни до законів про місцеві адміністрації та місцеве самоврядування взагалі ведуть нас убік від Європи, оскільки фактично консервують нинішню недієздатність системи місцевої влади. Замість системного оновлення законодавства, доведення його до вимог згідно з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, знову бере гору політична доцільність, спроби вирішити не довгочасні, стратегічні проблеми, а забезпечити миттєві інтереси.
На жаль, поки що місцеве самоврядування, не маючи ані достатніх ресурсів, ні повноважень впливати на критичну ситуацію, залишається стороннім спостерігачем за негативними процесами. Натомість відомо, якщо немає стимулів і важелів — не буде й розвитку.
Що робити, аби докорінно виправити ситуацію в Україні ? Відповідь на це запитання слід шукати в проектах нормативних документів, що їх підготувало Міністерство регіонального розвитку та будівництва. Зокрема, це відомство розробило ряд концептуальних документів, спрямованих на запровадження дієздатного самоврядування.
Перший з них – це Концепція державної регіональної політики, яка має сформувати нову філософію державної політики щодо регіонів, регіонального розвитку, інтеграції регіонів в єдине українське суспільство. Окремою важливою складовою нової регіональної політики є вдосконалення адміністративно-територіального устрою і побудова ефективної публічної адміністрації, тобто чіткого розподілу повноважень місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування. Відтак, до згаданого попереднього документа додається інший – Концепція реформи адміністративно-територіального устрою, яка має на меті структуризацію держави, тобто чітке визначення рівнів адміністративно-територіального устрою. Для такої держави, як Україна, характерними є три рівні. І вимоги до цих рівнів у нас приблизно відповідають директиві Європейського Союзу, яка встановлює певні кваліфікаційні вимоги до адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до такої організації держави треба вести мову і про органи, які мають діяти на тому чи іншому рівні адміністративно-територіального устрою. Тут має набрати чинності третій документ – Концепція розвитку місцевого самоврядування, головною ідеєю якої є те, що в Україні абсолютну більшість повноважень щодо надання публічних та соціальних послуг необхідно зосередити в громаді. Відтак, якщо ми здійснимо розподіл повноважень місцевого самоврядування різних рівнів дуже чітко, то одразу ж позбавимося конфліктної ситуації – хто старший? Те саме з місцевими державними адміністраціями.
Якщо абсолютну більшість повноважень передати базовому рівню місцевого самоврядування, то ту частину, яка залишиться, отримає самоврядування районного і обласного рівнів. Місцеві державні адміністрації позбавляться невластивих їм господарських функцій, натомість отримають серйозні повноваження щодо контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування в частині дотримання Конституції і законів. За ними залишиться також ціла низка повноважень, які не можуть бути передані навіть дуже розвинутому самоврядуванню. Це, зокрема, питання безпеки, мобілізації, спеціальні види контролю, а також питання соціального захисту населення. Тільки тоді ми отримаємо абсолютно нормальну, адекватну європейському рівню систему влади.
Відзначаючи професійне свято, зазвичай підбивають підсумки зробленого, зважують резерви й незадіяні можливості, визначають першочергові і перспективні завдання.
Аналізуючи період, що минув від попереднього свята, а це практично рік роботи, переконуємось, що спільними зусиллями вінничанам вдалося розробити і закріпити принципово нову ідеологію розвитку регіону, яка базується на трьох позиціях. Це планування соціально-економічних процесів, зміцнення фінансових і політичних основ місцевого самоврядування й формування іміджу Вінницької області. Попри існуючі труднощі наша область за темпами зростання економічних і соціальних показників досягла помітних позитивних зрушень і займає ведучі місця серед регіонів України, у т.ч. й серед тих, що мають значно вищий потенціал. Нинішній рік ми завершуємо з позитивними показниками, практично, з усіх напрямків розвитку. На даний момент усі основні соціально–економічні параметри на рівні, або вище середніх по Україні.
Обласна рада спільно з обласною державною адміністрацією та структурами самоврядування й виконавчої влади працюють над забезпеченням сталого економічного зростання та підвищення добробуту жителів області, реалізують прийняті рішення щодо розвитку основних галузей виробництва та соціальної сфери, підтримки вітчизняного товаровиробника, створення додаткових робочих місць та сприятливого інвестиційного клімату для впровадження новітніх технологій, активізації підприємницької діяльності, розвиту особистих селянських господарств; газифікації населених пунктів.
Варто підкреслити, що саме таке усвідомлення завдань і обов’язку сприяє активній та результативній роботі обласної ради. Так, впродовж 10 місяців 2008 року проведено 8 сесій обласної ради, прийнято 284 рішень, затверджено 27 галузевих програм, покликаних сприяти прискоренню різних напрямків соціально - економічного та духовного розвитку нашого краю.
Не буде перебільшенням, коли скажу, що за кожним рішенням обласної ради - велика робота всіх депутатів. Тому у переддень свята демократії та народовладдя хочу щиро подякувати за сумлінну роботу головам постійних депутатських комісій обласної ради Анатолію Микитовичу Вороні, Жанні Віталіївні Дмитренко, Петру Марковичу Гуньку, Василю Леонідовичу Невмиваці, Михайлу Івановичу Герасимчуку та багатьом іншим.
Впродовж останніх років ефективно вирішуються актуальні проблеми сіл, селищ та міст завдяки їх участі в обласних та загальнодержавних конкурсах розвитку територіальних громад. Ця робота продовжується і в цьому році. Вже підбито підсумки 7 конкурсів. З обласного бюджету на проведення всіх конкурсів виділено понад 6 млн грн. (у 2007 - 2 млн.64 тис. грн.). Названі факти та приклади – це далеко не повний перелік результатів, з яким депутати й керівництво рад усіх рівнів підійшли до професійного свята. Саме такі депутати представлені в обласній раді нинішнього скликання. Це: Іван Михайлович Мовчан, Олексій Іванович Порошенко, Олександр Юрійович Дан, Микола Анатолійович Ковальчук, Тетяна Іванівна Антонець, Світлана Іванівна Козловська, Олександр Олександрович Галаченко, Юрій Володимирович Мельник, Іван Дмитрович Спориш та багато інших колег.
Професіоналами своєї справи є керівники більшості наших районних і міських рад. Це, передусім, Вінницький міський голова Володимир Борисович Гройсман, голови Тульчинської районної ради Анатолій Степанович Бузік, Чечельницької – Сергій Васильович Шепітко, Літинської – Наталія Іванівна Шишкова, Іллінецької – Олег Вікторович Дмитрик, Чернівецької – Анатолій Вікторович Лутковський та інші.
Приємно назвати нині і представників нашої первинної ланки самоврядності, які заслужили глибоку повагу як серед земляків, так і в районах: Гонтівський сільський голова Чернівецького району Михайло Федорович Бей, Животівський сільський голова Оратівського району Олена Федорівна Вербова, Котюжанівський сільський голова Мурованокуриловецького району Микола Павлович Арнаут, Кожухівський сільський голова Літинського району Володимир Олександрович Слободянюк, Стрижавський селищний голова Вінницького району Яковенко Василь Іванович, Староприлуцький сільський голова Липовецького району Любченко Віктор Іванович, Павлівський сільський голова Погребищенського району Мельник Василь Семенович. Перелік кращих з кращих можна продовжувати далі й далі. І це особливо радує.
День професійного свята - приємна мить, проте після неї настають значно довші будні з їх тривогами, труднощами, успіхами і невдачами. Тому вже сьогодні необхідно замислитись, яким буде наступний етап нашої спільної роботи на ниві місцевого самоврядування. Перш за все, це стосується успішного завершення бюджетного року. Не менш важливим завданням в умовах фінансової кризи є необхідність сконцентруватися на питаннях зайнятості населення та своєчасному погашенні заборгованості із заробітної плати.
На жаль, через десять місяців стабільного розвитку області з’явились перші ознаки кризових явищ.
В жовтні банки видали позик фізичним особам у шість разів менше, ніж попереднього місяця. А саме такий вид кредитування стимулював не лише споживчий ринок, а й будівельний. Сьогодні ж будівництво зменшило обсяги робіт на чверть і вперше за вісім років намітились тенденції до скорочення працівників галузі. Інвестори все менше вкладають коштів у нові об’єкти, і це гостро відчує ринок житла у 2010 році. Рецесивні симптоми економісти області виявили і в промисловості загалом. Хоча індустріальний комплекс продовжує працювати з приростом, але почали відставати м’ясна, олійно-жирова та спиртова галузі. Надходження до казни порівняно з минулим роком зростають, проте помісячні прирости з вересня поступово скорочуються. Це вимагає від органів виконавчої влади та самоврядування на місцях надзвичайної економії та ефективного антикризового менеджменту. Впевнений, що вінничани впораються і з цими труднощами також.
На завершення хотілося б ще раз від усього серця побажати усім, хто працює на благо територіальних громад, відстоює їх потреби та інтереси, міцного здоров’я, щастя і непохитної віри у щасливе майбутнє рідної Вінниччини та України. Нехай день 7 грудня об’єднає нас у спільному прагненні зробити наші міста, села і всю Україну щасливими й багатими. Нехай цей урочистий день додасть усім вам сил і наснаги на добрі справи, впевненості у майбутньому нашої держави, порозуміння і єдності задля добра і благополуччя Українського народу.
Щастя усім вінничанам, добробуту, всіляких земних гараздів!