З 2014 року депутат обласної Ради, волонтер Григорій Зозуля допомогає морським піхотинцям батальйону «Вінниця».
– Раніше допомогу збирали швидко і багато – спати не встигали. На фронт везли все – від взуття до бронежилетів, продукти, листи. Наразі важче зібрати допомогу – населення стало менш заможним. Допомогу зараз передаємо частково Новою поштою, вона до 2 тонн приймає безкоштовно. А гроші, які зекономили на пальному, на транспортуванні, направляємо на потреби фронту або на допомогу бійцям. Хтось з них просить допомогу через Фейсбук, багатьох знаю особисто, – розповідає Григорій Зозуля.
На його переконання, вся Україна – країна волонтерів.
– Волонтер – поняття широке. Ось бабуся, яка передає гривні з пенсії або дідусь, який на фронт передав стареньку машину, вони волонтери чи ні?- розмірковую Григорій Степанович. – Думаю – волонтери. З початку агресії Росії на Донбасі вся країна у нас – на позиціях волонтерства. Допомагаємо хто чим може. Я, як заступник начальника автобази обласної Ради, допомагаю ремонтувати машини із зони АТО. А начальник автобази Андрій Сірак та вся його родина – волонтери. Неодноразово стояли з ним у центрі Вінниці на площі Героїв Небесної Сотні збирали допомогу для фронту. Люди приносили, хто що міг. Ось тому і бачимо, що людям важче стало жити в економічному сенсі.
Григорій Зозуля двічі здавав кров для поранених бійців, понад 20 разів був на передовій, возив допомогу.
– Я допомагаю фронту і хочу, щоб живим залишився кожний наш боєць. Якось передавали бійцям передачі і одному з них передали малюнок від дівчини. До нього вона підколола 15 гривень і написала, що передає на шкарпетки бійцю. Той військовий, що взяв цю передачу, зі сльозами на очах сказав: «Я воюю не за владу, я буду стояти до останнього за дітей і за батьків. За Батьківщину, нехай це і пафосно звучить».
Вразило на фронті те, що коли приїхали, то побачили, як хлопці на передовій сплять на дерев’яних вантажних піддонах, бо більше немає на чому. Ось тоді і вирішив – волонтером буду до повної перемоги, – додав депутат.