Вітання

Голови Вінницької обласної Ради

Олійника Анатолія Дмитровича

  • Про позачергову 40 сесію обласної Ради 7 скликання

    УКРАЇНА ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА РАДА РОЗПОРЯДЖЕННЯ 15.10.2019 № 208 Про позачергову 40 сесію обласної Ради 7 скликання Відповідно до статей 46, 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи пропозицію депутатів обласної Ради 7 скликання: 1. Провести пленарне засідання позачергової 40 сесії о ....

  • Голови фракцій прийняли рішення провести позачергову сесію обласної Ради щодо питання «формули Штайнмайера»

    11 жовтня відбулося засідання керівників фракцій Вінницької обласної Ради під головуванням очільника обласної Ради Анатолія Олійника. У роботі взяли участь керівники фракцій обласної Ради Олександр Крученюк (БПП «Солідарність»), Владислав Рой (ВО «Батьківщина»), Тарас Кобець (Радикальна партія Олега Ляшка), Олександр Корній ....

  • Модернізовано систему голосування у сесійній залі обласної Ради

    59 депутатів затвердили зміни та доповнення до рішення 4 сесії обласної Ради 7 скликання від 11 лютого 2016 року № 31 «Про Регламент Вінницької обласної Ради 7 скликання». Згідно із ними у сесійній залі запрацюють сенсорні кнопки для голосування, а паперові матеріали замінятимуть планшети. – Наразі в сесійній залі усі монтажні ....

Депутат підтримав родину переселенців Роздрукувати

З Донецька родина Твердохлібів переїхала у райцентр на Вінниччині - Могилів-Подільський. Обрала це містечко не випадково: c житлом і роботою допоміг місцевий меценат, депутат Вінницької обласної Ради Геннадій Вацак.

- За Союзу служив у Росії, перевівся до Донецька у 1993-му, через шість років звільнився на пенсію, - розповів голова сімейства Валерій Твердохліб. - Шукав роботу і несподівано знайшов її у місті, де народився та виріс, - у Могилеві-Подільському. Посаду запропонували хорошу - заступника директора. Перевіз сюди сім'ю - дружину, сина і тещу. Навіть і не думав, що все так обернеться.

Спочатку у донеччан і у думках не було, що вони стануть переселенцями. Були впевнені: через декілька місяців все закінчиться.

Могилів-Подільський Твердохлібам подобається своєю доглянутістю і доброзичливістю мешканців. Але все ж, звиклі до масштабів мільйонника, вони ніяк не можуть призвичаїтись до реалій 35-тисячного райцентру. А ті жахи, що відбуваються на Донбасі, сприймають з болем.

- Я родом з Могилева-Подільського, тут живе моя мама, багато приятелів, - зізнався Валерій. - Але тягне до Донецька - звик жити у великому місті. Намагаюся підтримувати стосунки з друзями, які залишилися у Донецьку. Спілкуємося онлайн. Ситуацію в країні всі сприймають по-різному, але ми говоримо на абстрактні теми, не торкаючись політики.

Син подружжя, 20-річний Василь, намагається облаштуватись у місті, де знайшов нову домівку.

 - Закінчив навчання в Могилів-Подільському технолого-економічному коледжі Вінницького Національного аграрного Університету, - каже Василь. - Зібрав свою реп-групу - в Донецьку у мене була група, ми навіть кліпи знімали, виступали на концертах до міських свят. Працюю кондитером в Кондитерському домі «Вацак».  Хочу отримати вищу освіту, продовжую навчання у Вінницькому торгівельно-економічному університеті.

Частина міста Донецька - в зоні конфлікту, частина вільна від обстрілів.

- Моя мама переїхала до Могилева-Подільського пізніше, - розповіла Наталія, дружина Валерія. - Багато речей з собою не брала, сподівалася, все вирішиться за пару місяців. Але чим далі, тим з більшою силою розгорявся конфлікт, і ми вирішили, що вона житиме із нами. У мами хворе серце, вона не витримала стресів під вибухами.

На Вінниччину, за даними Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації, переїхало близько 12 тисяч переселенців. Серед них були і знайомі родини Твердохлібів. Але, поживши в райцентрі, вони все ж прийняли рішення облаштовувати нове життя у столиці.

Переселенці зараз - соціально найнезахищеніші, їм важче, ніж іншим, знайти роботу. Сім'я Твердохлібів рада, що їм пощастило і не доводиться жити «на валізах», облаштувалися, налагодили побут.

- Безмірно вдячні Вікторії і Геннадію Вацакам - вони щирі і відкриті, намагаються допомогти людям, - розповіла Олександра Іванівна, мама Наталії. - Але, зізнатися чесно, засинаю і прокидаюся з однією думкою - українська влада повинна знайти вихід з ситуації, що склалася, війна не може тривати нескінченно. Вже два роки пройшло... Їхати нам нікуди - жити там дуже небезпечно. Для мене все це - немов поганий сон: дуже хочеться прокинутися, щоб все закінчилося, але ніяк не виходить.

Повернутись Створено: 17 серпня 2016 року, 11:35 Переглядів: 1197

Логін: *

Пароль: *

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація