Вітання

Голови Вінницької обласної Ради

Олійника Анатолія Дмитровича

  • До завершення карантину обмежується допуск до приміщень обласної Ради та переноситься проведення чергової сесії

    Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з урахуванням рішення Обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуац ....

  • Уряд продовжив на всій території України дію адаптивного карантину до 22 червня

    З 22 травня в Україні стартує другий етап виходу з карантину. Обмежувальні заходи будуть скасовуватися за принципом адаптивності (тобто у кожному регіоні окремо), в залежності від ситуації на місці. Це дозволить тримати ситуацію з розповсюдженням вірусу під контролем. Про це Міністр охорони здоров’я Максим Степанов повідомив на щоденному бри ....

  • Карантин в Україні продовжено до 22 травня

    Кабінет Міністрів України продовжив карантин в Україні до 22 травня, але вже 11 травня буде скасована частина обмежувальних заходів. У кожному регіоні відбудуться різні послаблення, в залежності від епідеміологічної ситуації. Відповідне рішення було прийняте сьогодні 4 травня на позачерговому засіданні Уряду. – Пом’якшення, які ми за ....

Депутат підтримав родину переселенців Роздрукувати

З Донецька родина Твердохлібів переїхала у райцентр на Вінниччині - Могилів-Подільський. Обрала це містечко не випадково: c житлом і роботою допоміг місцевий меценат, депутат Вінницької обласної Ради Геннадій Вацак.

- За Союзу служив у Росії, перевівся до Донецька у 1993-му, через шість років звільнився на пенсію, - розповів голова сімейства Валерій Твердохліб. - Шукав роботу і несподівано знайшов її у місті, де народився та виріс, - у Могилеві-Подільському. Посаду запропонували хорошу - заступника директора. Перевіз сюди сім'ю - дружину, сина і тещу. Навіть і не думав, що все так обернеться.

Спочатку у донеччан і у думках не було, що вони стануть переселенцями. Були впевнені: через декілька місяців все закінчиться.

Могилів-Подільський Твердохлібам подобається своєю доглянутістю і доброзичливістю мешканців. Але все ж, звиклі до масштабів мільйонника, вони ніяк не можуть призвичаїтись до реалій 35-тисячного райцентру. А ті жахи, що відбуваються на Донбасі, сприймають з болем.

- Я родом з Могилева-Подільського, тут живе моя мама, багато приятелів, - зізнався Валерій. - Але тягне до Донецька - звик жити у великому місті. Намагаюся підтримувати стосунки з друзями, які залишилися у Донецьку. Спілкуємося онлайн. Ситуацію в країні всі сприймають по-різному, але ми говоримо на абстрактні теми, не торкаючись політики.

Син подружжя, 20-річний Василь, намагається облаштуватись у місті, де знайшов нову домівку.

 - Закінчив навчання в Могилів-Подільському технолого-економічному коледжі Вінницького Національного аграрного Університету, - каже Василь. - Зібрав свою реп-групу - в Донецьку у мене була група, ми навіть кліпи знімали, виступали на концертах до міських свят. Працюю кондитером в Кондитерському домі «Вацак».  Хочу отримати вищу освіту, продовжую навчання у Вінницькому торгівельно-економічному університеті.

Частина міста Донецька - в зоні конфлікту, частина вільна від обстрілів.

- Моя мама переїхала до Могилева-Подільського пізніше, - розповіла Наталія, дружина Валерія. - Багато речей з собою не брала, сподівалася, все вирішиться за пару місяців. Але чим далі, тим з більшою силою розгорявся конфлікт, і ми вирішили, що вона житиме із нами. У мами хворе серце, вона не витримала стресів під вибухами.

На Вінниччину, за даними Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації, переїхало близько 12 тисяч переселенців. Серед них були і знайомі родини Твердохлібів. Але, поживши в райцентрі, вони все ж прийняли рішення облаштовувати нове життя у столиці.

Переселенці зараз - соціально найнезахищеніші, їм важче, ніж іншим, знайти роботу. Сім'я Твердохлібів рада, що їм пощастило і не доводиться жити «на валізах», облаштувалися, налагодили побут.

- Безмірно вдячні Вікторії і Геннадію Вацакам - вони щирі і відкриті, намагаються допомогти людям, - розповіла Олександра Іванівна, мама Наталії. - Але, зізнатися чесно, засинаю і прокидаюся з однією думкою - українська влада повинна знайти вихід з ситуації, що склалася, війна не може тривати нескінченно. Вже два роки пройшло... Їхати нам нікуди - жити там дуже небезпечно. Для мене все це - немов поганий сон: дуже хочеться прокинутися, щоб все закінчилося, але ніяк не виходить.

Повернутись Створено: 17 серпня 2016 року, 11:35 Переглядів: 1435

Логін: *

Пароль: *

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація