23 вересня об 11.00 у приміщенні обласної Ради (сесійна зала, 2 поверх) відбудеться засідання президії обласної Ради.   26 вересня о 10.00 у приміщенні обласної Ради (сесійна зала, 2 поверх) відбудеться засідання чергової  39 сесії обласної Ради.                                   

Вітання

Голови Вінницької обласної Ради

Олійника Анатолія Дмитровича

  • Вінницька обласна Рада оприлюднила інформацію щодо комунальних підприємств області

    Україна знаходиться на другому місці серед країн, що досягли найбільшого успіху у відкритті даних за останні чотири роки. Українські відкриті дані увійшли в європейський інформаційний простір і опубліковані на Європейському порталі відкритих даних europeandataportal.eu. ​Наразі Вінницька обласна Рада повністю виконала усі пункти постанови Кабіне ....

  • 15 мільйонів гривень виділено на закупівлю карет швидкої допомоги

    На пленарному засіданні 38 чергової сесії депутати підтримали проєкт рішення щодо внесення змін до обласного бюджету на 2019 рік. Згідно з ним збільшується дохідна та видаткова частина обласного бюджету на 20 млн 149 тис. грн. Зокрема, збільшено видатки бюджету розвитку спеціального фонду обласного бюджету Департаменту охорони здоров’я облдер ....

  • Перелік переможців 16 Обласного конкурсу проектів розвитку територіальних громад

    Цьогоріч на конкурс проектів розвитку територіальних громад подано 749 проектів. У 2018-му – 735 разом з екологічними. Враховуючи, що екологічних було 347, таким чином 2019 року кількість поданих громадами проектів збільшилась удвічі. Лише 13 проектів не набрали прохідних 60 балів (у 2017-му таких проектів було 100). Цього року потреба у ....

Геннадій Мазур: «Ми повинні бути відповідальними перед собою і українським народом» Роздрукувати

Депутат обласної Ради Геннадій Мазур відповів на запитання головного редактора газети «Тростянецькі вісті» Анатолія Савченка.

– Геннадію Федоровичу, Ви є одним з найактивніших депутатів і голів постійних комісій в обласній Раді. Які питання вдалося вирішити комісії з питань бюджету, фінансів та обласних програм?

– Починаючи з листопада 2015 року, коли люди довірили мені представляти їх інтереси в обласній Раді, я притримувався  своєї передвиборчої програми, де було зазначено: працювати на розвиток територіальних громад, захищати інтереси жителів Тростянеччини. Сьогодні, як депутат обласної Ради, голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів та обласних програм переймаюся розвитком не тільки нашого району, а й всієї області. Напрацьовано низку механізмів, направлено десятки звернень, депутатських запитів, які б дали можливість внести зміни до чинного законодавства задля покращення якості життя громадян України.

Комісія, яку мені довірили очолити наприкінці 2015 року, справді є однією з найактивніших, бо без її висновків не відбудеться жодне фінансування бюджетних організацій, жодної програми. З початку каденції обласної Ради 7 скликання проведено 94 засідання. Якщо порівняти з іншими, то наступна за продуктивністю – мінус сорок засідань, а є й такі, що збиралися протягом трьох років по  9-10 разів.

Мене сьогодні болить стан нашого району, хоча він набагато кращий від інших. Але давайте подивимося на дороги, ситуацію в медичних закладах первинної ланки, школи. До речі, про освіту. Нещодавно на одній із сесій районної ради в порядку денному стояло питання про ліквідацію та реорганізацію кількох шкіл району. Це неправильно. Не потрібно перекладати відповідальність на депутатів місцевих рад, особливо районної, це не їхня компетенція. Всі ці реорганізації та ліквідації повинні відбуватися відповідно до закону про освіту. А що заважає більшості у парламенті прийняти зміни у законодавстві чи новий закон про реформування закладів освіти України, в якому буде визначена подальша доля окремих освітянських закладів?

– Але ж на тій сесії йшлося про якість освіти школярів. Чи Ви не погоджуєтеся, що діти, які навчаються у класах де три-чотири учні, недостатньо вивчають предмети. В нашому районі є кілька шкіл, де немає класів. Учитель не самоудосконалюється, у нього є певні прогалини в знаннях тих методичних та предметних матеріалів, що застосовуються під час реформи. Скажіть, Вас влаштовує той варіант, коли вартість навчання одного навчального року в середньому у районі складає 24 тисячі гривень, тобто, в окремих школах – 18 тисяч, а у малокомплектних – від сорока тисяч. Чому ті ж самі платники податків мають втрачати на своїх дітях?

– Я продовжу вищесказане мною. Для того, щоб укрупнити школи, а я – не проти цього, у нас має бути вибудовувана правильна логістика. Це, перш за все, якісні дороги, справна і в достатній кількості техніка, що доставлятиме дітей до навчальних закладів. Якщо ми вирішили інтегруватися до Європейського  Союзу, то давайте спочатку приведемо до відповідності нашу інфраструктуру до їхньої й починаймо діяти, але не на рівні районної ради, а на рівні держави.

– Але виникає запитання: де якість знань?

– Якість знань, здебільшого, залежить від бажання дитини отримати їх. У нас є сільські школи, де надаються досить потужні знання. Для прикладу: у Мурованокуриловецькому районі минулого навчального року дитина посіла перше місце на Всеукраїнській олімпіаді і за результатами ЗНО отримала максимальних 200 балів з хімії.

Звісно, в чомусь з Вами погоджуюся, але ще раз наголошую – реформувати освітні заклади – це функція Міністерства освіти і виконавчої влади, але аж ніяк не районної ради.

– Давайте повернемося до нашого запитання. Що вдалося зробити комісії з питань планування бюджету, фінансів та обласних програм?

– Сьогодні діє програмно-цільовий метод формування видаткової частини бюджету. Скажімо, якщо закладені кошти у програму, тоді є фінансування. Ми відповідальні сьогодні перед собою та жителями області, тому активно впливаємо на фінансування заходів і закладів галузей  охорони здоров’я, освіти, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, культури, то ж не можемо бути пасивними, бо це паралізуватиме діяльність Вінницької області. Ми не можемо бути бездіяльною комісією. Наші двері відчинені для усіх. Незалежно до політичної складової, ми працюємо на результат.

За роки каденції внесено зміни та прийнято цілу низку програм, спрямованих на соціально-економічний розвиток Вінниччини та захист інтересів людей. Зрозуміло, що не все у наших силах, бо не маємо законодавчого статусу, але наша комісія і я особисто підготували близько ста депутатських звернень до Президента України, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради з пропозицією внести зміни до законів та законодавчих актів в окремих питаннях медичної, освітньої галузей, податковому законодавстві, зокрема, в плані зарахування податків з доходів фізичних осіб. Іноді доходить до абсурду: десятки сотень людей сіл і селища нашого району працюють на підприємствах «Миронівського хлібопродукту»,  ПДФО ж перераховується не на місцеві ради, де проживають ці люди (їхні діти ходять до дитсадків, у школи, сім”ї звертаються у ФАПи, амбулаторії), а за місцем реєстрації підрозділів МХП – у Ладижинську міську раду. На  жаль, не всі ці звернення беруться до уваги. Тому й виходить так, що проголошена на рівні держави децентралізація перетворюється в централізію. Ось вам приклад – попередніми роками екологічний податок розподілявся так: 55% спрямовувалося до обласного бюджету, 25 – надходило до бюджетів місцевих рад, 20 – в державний. Цьогоріч усе перекроїлося: до Держбюджету надходить 50%, до обласного – 35, до сільських – 15. Відтак, ми не можемо сьогодні здійснити низку заходів, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації на місцях в плані поводження з твердими побутовими відходами. І таких прикладів можна навести багато.

– Наскільки Вам вдається в стінах обласної Ради лобіювати інтереси Тростянецького району?

– За останніх три роки в районі немає жодного села, якому б я не сприяв у напрямі залучення фінансових ресурсів з бюджетів усіх рівнів. Зрозуміло, що коштів багато не буває. Їх постійно не вистачає. Я не є прихильником різних конкурсів, через які в громади залучаються додаткові кошти, бо кожна з територій повинна бути самодостатньою. І це реально, якщо залишити на місцях хоч би 10% податку з доходів фізичних осіб. Тоді сільський голова не буде ходити з простягнутою рукою, а дбатиме про створення робочих місць, боротиметься з тіньовою зайнятістю, розвиватиме територію.

Щодо конкретних справ, то в результаті проведення конкурсів розвитку територіальних громад в район вдалося залучити в межах 1,8 мільйона гривень. Це дало можливість в багатьох селах здійснити низку заходів. Найбільш вдаліші з них: будівництво площі у Глибочку, облаштування тренажерного залу в Гордіївці, ремонт дитячого садка в Ободівці, придбання піролізного котла та ремонт теплотраси до школи у Четвертинівці. Сприяв встановленню майданчиків для сортування твердих побутових відходів на території Верхівської сільської ради, освітленню спортивної зали в місцевій школі, частковому ремонту сільського Будинку культури. З обласного бюджету за мого сприяння виділялися кошти на встановлення вікон і дверей в спорткомплексі села Савинці, придбання сміттєвозів для Ободівки та Нової Ободівки, Тростянчика, Гордіївки і Глибочка, приведення в належний стан парку Сабанського, ремонту спортшколи, створення комунального дитячо-юнацького фізкультурного закладу оздоровлення та відпочинку «Подільська казка» у Ободівці тощо.

– Геннадію Федоровичу, хотілося б почути вашу думку про медичну реформу.

– Медична реформа в Україні здійснюється за принципом медичної реформи Республіки Польщі. Я нещодавно повернувся із Свєнтокшиського воєводства, де від поляків довідався, що це була одна із невдалих реформ. На жаль, ми цей досвід запровадили у себе. Наразі ми говоримо про первинний рівень, де уже відбулося скорочення певної ланки медпрацівників та обслуговуючого персоналу і, дай Боже, аби в подальшому збереглися ФАПи у селах, бо Національна служба охорони здоров‘я фінансуватиме лише амбулаторії.

Серйозні виклики можуть постати перед вторинним рівнем – це центральні районні лікарні. Так, сьогодні укладені договори між пацієнтами та сімейними лікарями, але це не означає, що медичні послуги будуть якісними. Ми сьогодні повинні зрозуміти, що підвищення заробітної плати окремій категорії медпрацівників за рахунок скорочення штатів у сільській медицині не є  реформою. У нас, насамперед, має бути чітка профілактика, чітка діагностика і чітке лікування. А що ми маємо сьогодні? Профілактика відсутня, діагностика – запізніла, лікування – платне. Ми повинні перейти до системи обов‘язкового медичного страхування. Маючи страховий поліс, пацієнт повинен знати, куди він серед дня чи ночі може звернутися за якісною медичною допомогою.  

Сьогодні система і механізми повинні бути чітко вибудуваними. Ви ж подивіться – фінансування первинної ланки охорони здоров’я відбувається Національною службою охорони здоров’я. Фактично – це з того ж таки Державного бюджету, тільки не через медичну субвенцію, а через прямі договори з державною структурою. Тому, де є амбулаторії загальної практики сімейної медицини фінансуватимуться національною службою, а для функціонування ФАПів сільські ради мають надавати субвенції. А де сільські ради, не маючи зайвих коштів, братимуть гроші на утримання медичних закладів?

– І на завершення…

– Наступний 2019-й рік – рік виборів: навесні – президентських, восени – парламентських. Чим ближче до них, тим більше популізму в окремих політиків. Я хотів би застерегти їх від цього. Нам є над чим працювати, бо народ живе далеко від достатку, особливо, окремі категорії. Сьогодні прожитковий мінімум в Україні складає 1853 гривні для працездатних громадян при мінімальній зарплаті 3723 гривні. В один із проектів рішення я вніс пропозицію збільшити прожитковий мінімум до мінімальної зарплати, бо на його базі нараховуються усі соціальні допомоги малозабезпеченим, дітям-сиротам, іншим незахищеним верствам населення.

Повернутись Створено: 5 листопада 2018 року, 14:30 Переглядів: 429

Логін: *

Пароль: *

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація