КОНЦЕПЦІЯ Роздрукувати

КОНЦЕПЦІЯ
реформування місцевого самоврядування

1. Дана Концепція реформування місцевого самоврядування передбачає перехід на нову модель організації регіональної влади.
Основним завданням Концепції є аналіз актуальних проблем у сфері місцевого самоврядування, визначення основних підходів та правових, організаційних, фінансових засад їх вирішення, узгодження у часі з реформуванням адміністративно-територіального устрою.
Ключовим питанням Концепції є обґрунтування пропозицій щодо забезпечення на регіональному та місцевому рівні демократичної і ефективної організації управління, запровадження механізму оптимального самодостатнього функціонування суб’єктів місцевого самоврядування.
Закони України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про місцеві державні адміністрації”, інші законодавчі акти і нормативні документи не повною мірою врегульовують питання організації влади на місцях. Особливо невдалим виявилося співвідношення положень законів про місцеве самоврядування та місцеві держадміністрації, особливо в частині чіткого розмежування повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Зіткнулися два основних підходи: європейський системно-функціонально-цільовий і прорадянський традиційно-галузевий. Перший – виходив з того, що необхідно розробляти закон про місцеве самоврядування із визначенням статусу кожного елемента його системи, передусім, територіальної громади; що слід цілеспрямовано розподілити функції, а вже потім повноваження органів місцевого самоврядування різних рівнів, а також їхні повноваження і повноваження відповідних місцевих державних адміністрацій щодо надання населенню адміністративних і громадських послуг. Другий підхід був традиційно спрямований не на територіальну громаду, як певну спільноту, а на органи та їх повноваження: виключні, власні, делеговані.
Саме дві останні групи повноважень (власні і делеговані) носять галузевий характер і не розмежовуються щодо надання відповідних послуг населенню по різних рівнях системи місцевого самоврядування. На жаль, пріоритетним був визначений традиційно-галузевий підхід. На практиці це породило чисельні колізії і прояви суб’єктивізму.
На сьогодні налічується більше 3-х тисяч нормативних актів, у яких згадується термін „місцеве самоврядування”; 700 законів пов’язані із сферою самоврядування. Виникає проблема систематизації законодавства та видання кодексу законів, які пов’язані із регулюванням відносин у сфері місцевого самоврядування.
Вступивши до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов’язання розвивати місцеву демократію. 15 липня 1997р. без застережень була ратифікована Європейська хартія місцевого самоврядування та почав здійснюватись з боку Конгресу місцевих і регіональних влад Європи моніторинг за дотриманням положень Хартії.

Інтегрування України в європейські структури потребує вироблення та реалізації такої моделі регіонального управління, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу, загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва та міжнародної співпраці територій, сприяла становленню нових форм співпраці у форматі „центр-регіон”.
Здійснення адміністративної реформи та реформи місцевого самоврядування дає шанс створити необхідні умови для динамічного, збалансованого розвитку в Україні територій, усунення основних регіональних диспропорцій, повернутися до реального місцевого самоврядування.
Для вирішення проблем розвитку місцевого самоврядування можна рекомендувати досвід зарубіжних країн, який засвідчив, що неурядові організації більш ефективно і економічно вирішують завдання, які сьогодні у нашій державі відповідно до законодавчих норм здійснюють державні адміністрації. Зокрема, в Республіці Польща за короткий проміжок часу шляхом комплексної реформи місцевого самоврядування забезпечили разючі зміни насамперед в соціальному плані. Досягнення цієї держави в розвитку системи самоврядних структур підтверджують, що створення трирівневого самоврядування, загальним принципом побудови якого є принцип субсидіарності (допоміжності), сприяли її швидкому входженню до Європейського Союзу. Система польського місцевого самоврядування складається з трьох рівнів: гміна, повіт, воєводство, що відповідає у нашій структурі: сільська, селищна, міська ради; районна рада; обласна рада.
Законодавче забезпечення розвитку місцевого самоврядування в Україні повинно відповідати принципам Європейської хартії місцевого самоврядування щодо організаційної, правової, фінансово-економічної самостійності територіальних громад.
2. Діюча система організації влади на місцях, що поєднує державне управління на регіональному рівні з автономністю місцевого самоврядування на низовому територіальному рівні, не може повністю забезпечити демократичну, гнучку та ефективну організацію управління в системі місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівні. Реформування місцевого самоврядування в Україні повинно бути спрямоване на створення правового фундаменту в питаннях розподілу повноважень між різними гілками влади та налагодження співробітництва між ними.
Реформа місцевого самоврядування повинна бути направлена на:

- розробку та ухвалення, як особливо термінового питання, законодавства з місцевого та регіонального самоврядування, що відповідатиме принципам Європейської хартії місцевого самоврядування;
- включення у національне законодавство з питань місцевого самоврядування положень, які б гарантували регіональним, районним та муніципальним радам наявність у них власних та підзвітних їм виконавчих органів;
- включення положень, які надаватимуть право органам регіональної та місцевої влади мати власний бюджет пропорційно їх обов’язкам з наданням їм можливості підвищувати на місцевому рівні отримуваний ними доход;
- створення чіткого механізму врегулювання питання приватизації та володіння муніципальною землею та власністю.

Реформування управління на місцях доцільно провести за такою схемою:

- створення умов для того, щоб 90-95% всіх проблем громадян можна було вирішити на рівні територіальної громади;
- істотно розширити повноваження обласної і районної рад, віднести до компетенції вирішення у спільних інтересах територіальних громад питань місцевого значення, вирішення яких безпосередньо територіальними громадами не може бути належним чином фінансово та матеріально забезпечене, зокрема, виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, підготовка до подання у відповідні органи виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України, сприяння інвестиційній діяльності на території району, області і т.п.;
- утворити виконавчі органи обласної та районної рад, які реалізовуватимуть самоврядні та делеговані повноваження з вирішення питань регіонального значення;
- обласним державним адміністраціям надати виключно компетенцію державного контролю за дотриманням чинного законодавства, координацію діяльності регіональних структур подвійного підпорядкування, контролю за ефективним використанням коштів державного бюджету. Делеговані функції державних адміністрацій передати відповідним виконавчим органам самоврядування.

3. Дана Концепція реформування місцевого самоврядування базується на законодавчо визнаній структурі місцевого самоврядування, в якій є два основних елементи – територіальна громада та органи місцевого самоврядування, останні складаються з виборного представницького органу (ради) та виконавчого органу (виконавчого комітету), які разом забезпечують здійснення усього комплексу владних повноважень та адміністративних функцій.
В Україні в даний час представницькі органи мають два рівні: сільські, селищні, міські ради та районні, обласні ради. Конституцією України обласні і районні ради виділені у самостійну ланку системи місцевого самоврядування.
Створення необхідних передумов для децентралізації та підвищення незалежності на місцевому рівні доцільно проводити шляхом удосконалення існуючої моделі системи місцевого самоврядування.
Пропонуються наступні моделі структури органів місцевого самоврядування базового, районного та обласного рівнів.