Вітання

Голови Вінницької обласної Ради

Олійника Анатолія Дмитровича

У Вінниці відбувся літературно-мистецький вечір на честь 150-річчя з дня народження латиських класиків Яніса Райніса та Аспазії Роздрукувати

22 вересня в приміщенні Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва відбувся ювілейний літературно-мистецький вечір «Далекі відзвуки синім вечором», присвячений 150-річчю з дня народження відомих латиських класиків подружжя Яніса Райніса та Аспазії.

У заході, що був організований за сприяння Посольства Латвійської Республіки в Україні, взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні Аргіта Даудзе, голова Вінницької обласної Ради Сергій Свитко, перекладач, керівник Центру балтистики Юрій Садловський (Львів), начальник управління культури і мистецтв облдержадміністрації Станіслав Городинський, директор ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва Наталія Морозова, інтелігенція та громадськість Вінниці.

З вітальним словом до присутніх звернулися Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні Аргіта Даудзе та голова обласної Ради Сергій Свитко.

 - Я думаю, що небагато українців знають про творчість Яніса Райніса. Але з сьогоднішнього дня вінничани розпочнуть читати твори відомого класика латиської літератури Яніса Райніса. Історія України є героїчною і трагічною, як і багатьох народів Російської імперії, що існувала у різних іпостасях: у формі імперії на чолі із династією Романових, імперії під назвою СРСР. Сьогодні російську імперію очолює Путін. Латвійський і український народи спільно боролися за незалежність. Прикладом боротьби за незалежність для нас були змагання латвійського народу за свою державність наприкінці 80-х на початку 90-х років, коли на уламках СРСР утворилися незалежні держави, - сказав Сергій Свитко.

Очільник обласної Ради також підкреслив: «Зазвичай, великі письменники є великим патріотами, їхні слова надихають на героїчну боротьбу за незалежність і свободу свого народу. Райніс був майстром афоризмів, зокрема, він говорив: Сила духу є сильнішою за силу зброї”. Це було актуально завжди. Доля Райніса є подібною з долею В’ячеслава Чорновола – українського журналіста, дисидента, політика, який також був у засланні в радянських таборах. Але сила духу сильніша за силу зброї. Сьогодні сила духу українського народу є сильнішою за силу зброї Росії. Ми впевнені, що переможемо в цій боротьбі, бо ми бачимо не тільки єдність українського народу, а й усіх світових держав. З нами правда, і з нами Бог!

В межах заходу відбулися поетичні читання, було презентовано поетичну виставу за творами Яніса Райніса у виконанні аматорського театру «Образ». Присутні також мали змогу оглянути виставку світлин Віктора Мельника «Рига: місто і люди» про історію і культуру столиці Латвії, Ризький меморіальний музей Райніса та Аспазії.

Довідка: Яніс Райніс, справжнє ім'я – Яніс Пліекшанс (11 вересня 1865 – 12 вересня 1929) – латиський поет і драматург, перекладач, політик, державний та громадський діяч, народний поет Латвійської РСР (звання надане посмертно в 1940 р.) народився в родині орендаря маєтків неподалік міста Даугавпілс. У 1884–1888 – студент юридичного факультету Петербурзького університету. Друкувався з 1887. У 1891–1895 – редактор газети «Dienas Lapa». Перші вірші опубліковані в 1895. 120 років тому, 1 листопада 1895 року, вірші Райніса і Аспазії були разом опубліковані в газеті «Дієнас лапа» під псевдонімами Райніс і Аспазія, а незабаром вони побралися. У червні 1897 р. Райніс був арештований, у в'язниці закінчив переклад на латиську мову «Фауста» Гете. У грудні 1897 російським імперським режимом Райніса було заслано в Псков, а в 1899 – у м. Слобідське Вятської губернії. Тут був створений збірник віршів «Далекі відзвуки синім вечором» (1903). У 1903 Райніс повернувся із заслання. Він створив символічну драму «Вогонь і ніч» (1905) – гімн боротьбі, життю, вічному розвитку. У 1905 вийшов збірник «Посів бурі».

 Наприкінці 1905 нелегально емігрував до Швейцарії. Тут написані збірники віршів: «Тиха книга» (1909), «Ті, які не забувають» (1911), п'єси: «Золотий кінь» (опублікована в 1910), «Індуліс і Арія» (1911), «Грав я, танцював» (опублікована в 1919). Коли в Латвії запанувала реакція, Райніс залишався провісником боротьби, нагадуючи, що поразка тимчасова. У 1920 Райніс повернувся на батьківщину. Після здобуття Латвією незалежності подружжя – Райніс і Аспазія повернулись додому і разом з іншими латиськими патріотами зайнялось розбудовою національної держави та національної культури. міністром освіти. Аспазія в цей час, крім написання власних творів, активно перекладає на рідну мову зарубіжних У 1921–25 рр. –Райніс працює керівником Латвійського національного театру, а у 1926–28 рр. – міністром освіти Латвії. 28 лютого 1925 року першим із діячів культури нагороджений вищою нагородою країни – орденом Трьох Зірок I ступеня. Твори письменника перекладено багатьма мовами світу. Аспазія в цей час, крім написання власних творів, активно перекладає на рідну мову зарубіжних класиків, прагнучи ознайомити співвітчизників з надбаннями світової літератури. У місті Юрмала є дім-музей Яніса Райніса.

Аспа́зія (псевдонім Ельзи Розенберг-Пліекшанс) (16 березня 1868 – 5 листопада 1943) – дружина Яніса Райніса, латиська поетеса, представниця неоромантизму. Збірки віршів: «Червоні квіти» (1897), п'єси «Жриця» (1893), «Срібне покривало» (1904). 

Повернутись Створено: 23 вересня 2015 року, 11:17 Переглядів: 817

Логін: *

Пароль: *

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація