В Україні діє лише 25 сміттєсортувальних ліній Роздрукувати

Екологічні виклики сьогодення потребують великої уваги і відповідних дій від держави, спрямованих на зниження шкоди, що надається зовнішньому середовищу, з одночасною підтримкою сталого економічного зростання. Держава має у своєму розпорядженні значну кількість інструментів, важливим з яких є екологічні податки.

Депутат обласної Ради, голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів та обласних програм Геннадій Мазур ініціював звернення депутатів Вінницької обласної Ради 7 скликання до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо розподілу коштів екологічного податку.

Нагадаємо, що відповідно до статті 32 Закону України "Про відходи" було додано пункт, за яким у країні "забороняється з 1 січня 2018 року захоронення на полігонах неперероблених (необроблених) побутових відходів". Цей пункт відповідає двом Директивам ЄС – 1999/31/ЄC та 2008/98/ЄC. Вони врегульовують поводження зі сміттям у країнах Європи, надають чітку послідовність дій, що необхідно виконувати із відходами, класифікують сміття, ставлять стратегічну мету скоротити кількість відходів, що вивозять на полігони.

– Сьогодні держава досі не має дорожньої карти щодо систем поводження з відходами, їхнього складування, утилізації, – зазначає депутат обласної Ради Геннадій Мазур. – Станом на кінець 2017 року, за даними Міністерства екології та природних ресурсів України, у 822 населених пунктах вже впроваджено або впроваджується роздільне збирання відходів. Проте, працює лише 25 сміттєсортувальних ліній.

Згідно з чинним Податковим кодексом України екологічний податок є "загальнодержавним обов'язковим платежем, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їхніми виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року".

– Важливість впровадження саме такого податку полягає в тому, що ці платежі забезпечують прозорість діяльності підприємств-платників такого податку та їхнього впливу на навколишнє середовище, забезпечують відповідальність цих підприємств-платників за негативний вплив на оточення, у якому вони функціонують, і можуть бути спрямовані на компенсацію цього впливу, – продовжує Геннадій Федорович. – Екологічний податок має цільове призначення і, отже, має спрямовуватися саме на фінансування природоохоронних заходів конкретних регіонів.

Внесені до  Бюджетного кодексу України зміни врегулювали питання, пов’язані із  виконанням бюджету 2018  року. Серед основних новацій кодексу – зменшення на  25 % зарахування до  спеціального фонду обласних бюджетів екологічного податку. Відтепер до  обласних бюджетів буде зараховуватися  30% (замість  55%), до державного бюджету  – 45% (замість  20%).

Це унеможливлює ефективне вирішення місцевих проблем у сфері навколишнього середовища. Громадам, навпаки, варто надати більші фінансові можливості.